Святитель Миколай

Святитель Миколай, архієпископ Мир Лікійських, Чудотворець, прославився як великий угодник Божий. Він народився у м.Патари Лікійськоі області (на півдні Малоазійського півострова), був єдиним сином благочестивих батьків, які дали обітницю присвятити його Господу.

3 дитячих років Миколай досяг успіхів у вивченні Божого Письма; вдень він не виходив із храму, a вночі молився і читав книги, створюючи в собі гідне житло Святого Духа.

Його дядько, єпископ Патарський Миколай, радіючи духовним успіхам і високому благочестю племінника, зробив його читцем, а потім священиком, своїм помічником, доручивши йому повчати паству.

Служачи Господу, юнак горів духом, a освіченістю у питаннях віри був схожий зі старцем, чим викликав подив і глибоку повагу віруючих. Постійно працюючи, перебуваючи у безперервній молитві, пресвітер Миколай проявляв велике милосердя, приходячи на допомогу людям і роздаючи своє добро бідним. Пресвітер Миколай завжди старався зробити це таємно, приховуючи свої добрі діяння.

Після смерті архієпископа Мір Лікійських Миколай був обраний єпископом – після того, як одному із єпископів собору, що вирішував питання про вибір нового архієпископа, у видінні був вказаний угодник Божий святий Миколай.

Призваний пасти Церкву Божу в архієрейському сані, святитель Миколай залишався таким же великим подвижником, виявляючи пастві образ лагідності, доброзичливості та любові до людей. Це особливо цінувалось Лікійською Церквою під час гоніння на християн при імператорі Діоклетіані (284—305 pp.).

Єпископ Миколай, ув’язнений у темницю разом з іншими християнами, підтримував їх і вмовляв твердо переносити пута, катування та муки. Його Господь зберіг здоровим. При царюванні святого рівноапостольного Костянтина святитель Миколай повернувся до своєї пастви, яка радісно зустріла свого наставника і заступника.

У 325 році святитель Миколай був учасником І Вселенського Собору, що прийняв Нікейський Символ Віри, і постав разом із святими Сільвестром, папою Римським, Олександром Олександрійським, Спиридоном Тримифунтським та іншими від 318 отців Собору на єретика Арія. Він був воїстину світочем миру і сіллю землі, адже життя його було світлим, а слово його було наповнене сіллю премудрості. Ще за життя святий Миколай звершував багато чудес, найбільшої слави із яких досяг, коли позбавив від смерті трьох чоловіків, несправедливо засуджених. Градоначальник, викритий святителем Миколаєм у неправді, покаявся і просив прощення.

Завдяки молитвам святителя місто Міри було врятовано від тяжкого голоду. З’явившись у сні одному італійському купцю, він залишив йому в заставу три золотих  монети, які той знайшов у своїй руці, коли прокинувся, і попросив його приплисти у місто Міри та продати там жито. Не раз рятував святитель тих, хто тонув у морі, виводив із полону ув’язнених. 

Доживши до глибокої старості, святитель Миколай мирно відійшов до Господа (прибл. 345-351 рр.). Його святі мощі зберігались нетлінними у місцевій кафедральній церкві і поширювали цілюще миро, від якого багато хто отримав зцілення.

У 1087 році його мощі були перенесені в італійське місто Барі, де знаходяться і понині.

Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас!и